ГАЗЕТА ПОДОЛЯНИН: “МУЗИКА У ЗАКОНІ: ЗА КОМФОРТ ТРЕБА ПЛАТИТИ”

У Кам’янець-Подільській газеті “Подолянин” надрукувано статтю про стан справ  із дотриманням Закону України “Про авторське право та суміжні права” у Хмельницькій області. Зокрема в статті йдеться про рішення господарського суду Хмельницької області за позовами ОКУАСП.

“МУЗИКА У ЗАКОНІ: ЗА КОМФОРТ ТРЕБА ПЛАТИТИ

О, який творчий сьогодні світ! Щодня люди створюють мільйони віршів, пісень, картин, скульптур тощо. Та не зовсім просто відвоювати чесне ім’я справжнього творця: плагіатори вдень і вночі полюють на якісні перли мистецтва, аби нажитись, а деякі крадуть, навіть самі того не підозрюючи.

Особливо важко відстояти справедливе використання музики, яка давно стала звичним атрибутом закладів торгівлі та послуг. Складно уявити ресторан, де відвідувачі почуватимуться комфортно під передзвін виделок, шум і розмови за сусідніми столиками, тому власники кафе, готелів, салонів краси, магазинів, супермаркетів тощо використовують музику, яка забезпечує комфортну атмосферу. Та чи завжди музичні твори лунають легально? Як уберегти свій скарб і не стати жертвою крадіжки? Що має зробити підприємець, аби законно застосовувати музичний контент, і які санкції загрожують порушникам? Відповіді на ці та інші запитання дізнавалися журналісти «Подолянина».

ЩО ТАКЕ РОЯЛТІ ТА IЗ ЧИМ ЙОГО ЇДЯТЬ?

Про складні терміни, закони і приписи щодо авторського права нам розповів генеральний директор Української ліги авторських та суміжних прав Андрій Роговий.

– Здавалося би, такий звичний і банальний елемент будь-якого закладу торгівлі чи послуг, як музика, може стати цілою трагедією для його господарів. Чому ж потрібно за неї платити?

– Твори мистецтва, зокрема музичні композиції, є інтелектуальною власністю. В них завжди є власник – особа, котра володіє авторським правом (автор слів і музики) та суміжними правами (виконавці та виробники фонограм). Права авторів захищає Закон України «Про авторське право і суміжні права». Відповідно до цього закону, право на дозвіл чи заборону використання твору є виключним правом автора (чи іншої особи, яка має авторське право). Простішими словами: якщо ви написали пісню, а потім побачили, як хтось використовує її без вашого дозволу, сміливо подавайте до суду, от тільки не забудьте, що потрібні докази.

– Хто слідкує за дотриманням «музичного» закону?

– Такими повноваженнями наділені представники організацій колективного управління, зокрема й Української ліги авторських та суміжних прав (УЛАСП). Наша  організація колективного управління діє на підставі договорів в інтересах найбільших українських та глобальних видавців музики.

– Як здійснюється виплата?

– Законом передбачено створення організацій колективного управління (ОКУ), які діють від імені правовласників на основі отриманих від них повноважень на управління правами. Такі організації можуть надавати дозволи на використання музики шляхом укладання ліцензійних угод із підприємцями. Діяльність ОКУ також полягає у збиранні авторської винагороди, розподілі та виплаті зібраних коштів (роялті) правовласникам. Розподіл роялті відбувається відповідно до звітів користувачів музичного контенту і звітів українських радіостанцій, музика яких слугує фоном у багатьох закладах.

СКІЛЬКИ КОШТУЄ НЕ ПЛАТИТИ?

– У законі зазначено, що використання твору без дозволу суб’єкта авторського права та (або) суміжних прав є порушенням авторського права та (або) суміжних прав, за яке передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, – продовжує пан Андрій. – Таким чином, із 1 січня 2017 року мінімальна сума компенсації за нелегальне використання однієї пісні становить 32000 гривень. Ініціювання судового розгляду входить до компетенції ОКУ, представники якої мають повноваження фіксувати факти позадоговірного використання музики. Процедура така: у закладі, де застосовується музика, здійснюється відеофіксація і за допомогою спеціальної програми визначається назва пісні та її автор. За цими даними співробітники ОКУ дізнаються про правовласника, котрому належать права на ці треки, і беруть у нього документи, необхідні для ініціювання судового розгляду.

– Які підприємства мають платити за музику?

– Роялті повинні сплачувати всі суб’єкти господарської діяльності, котрі використовують музику шляхом публічного виконання. Це означає представлення музичних творів за допомогою технічних засобів або живе виконання їх музикантами у місці, відкритому для вільного відвідування необмеженою кількістю осіб. При цьому не має значення, який саме технічний пристрій є джерелом звуку – це може бути музичний центр, радіоприймач або телевізор, комп’ютер, планшет чи мобільний телефон. Розмір авторської винагороди розраховується для кожного закладу індивідуально, зважаючи на його тип, площу приміщення або кількість посадкових місць. Наприклад, для ресторану ставку роялті рахують за критеріями: клас закладу (сума середнього чека) і кількість посадкових місць. Для магазину – беруть до уваги площу торговельного залу. Також сума виплат залежить від того, за який період сплачується роялті, – місяць, квартал або рік.

– Пане Андрію, чи траплялися випадки неправомірного використання музичних творів у Хмельницькій області?

– Лише за останні два місяці Господарський суд Хмельницької області виніс два рішення про стягнення грошової компенсації з кафе та ресторанів за нелегальне використання музики. Йдеться про популярні заклади у центрі Хмельницького – кафе «Пельмені і вареники» та паб «UnionJack». У цих закладах представники УЛАСП провели фіксації використання музичних творів і звернулися до суду. В кафе «Пельмені і вареники» було зафіксовано використання двох треків закордонних виконавців без відповідного дозволу, власник кафе має сплатити компенсацію в розмірі десяти мінімальних заробітних плат за кожну композицію – 64000 гривень. Господарі пабу «UnionJack» сплатять 32000 гривень за доведений факт бездоговірного використання одного треку.

Як свідчить практика, правовласники активно захищають свої права у судах. Тільки у першому кварталі 2017 року за позовами Української ліги авторських та суміжних прав суди різних інстанцій винесли 35 рішень на суму близько 860 тисяч гривень. А от у Кам’янці-Подільському поки судових позовів не було. Проте знаємо, що роялті сплачував лише один великий заклад – готельний комплекс «7 Днів».

ПИТАННЯ НЕ ЛИШЕ ЗАКОНУ, А Й СОВІСТІ

– Ще донедавна ми сплачували роялті за використання музичного контенту, але тепер у цьому немає потреби. Справа в тому, що увімкнути ту музику, яка подобатиметься всім, неможливо, – пояснює керівник відділу маркетингу готельного комплексу «7 Днів» Віктор ГОДНИЙ. – Саме тому ми вирішили, що краще забезпечити якісний доступ до Інтернету, де кожен відвідувач може знайти музичну композицію на свій смак. Однак ми користуємося зовнішнім каналом трансляції музики (музичних відеокліпів), тому сплачуємо лише за послуги провайдера. Це задовільняє кам’янчан і гостей, котрі відвідують наш готельний комплекс. А щодо сплати роялті в інших закладах – це питання не лише закону, а й совісті, адже будь-які творчі старання людей повинні бути гідно оцінені.

Ольга БАНАХ.”

З оригіналом статті можна ознайомитися за посиланням: podolyanin.com.ua/community/11606/.

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on VK